Joomla Templates and Joomla Extensions by ZooTemplate.com

Психологічна валіза для педагогів - БУРШТИНОВА КАЗКА

Головна статті
Психологічна валіза для педагогів
Розвиток пам’яті
Готуємось до навчання у школі
ЗАКОНОМІРНОСТІ СПІЛКУВАННЯ
Консультація для педагогів
Рецепт на цілий рік
БІЛА КАЗКА
ЖОВТА КАЗКА
КОРИЧНЕВА КАЗКА
СИНЯ КАЗКА
ЧЕРВОНА КАЗКА
СІРА КАЗКА
РЯБА КАЗКА
БУРШТИНОВА КАЗКА
Всі сторінки

 

БУРШТИНОВА КАЗКА

Імант ЗІЄДОНІС

"Як? І в тебе немає бурштину?" - витріщився кріт. Це означало, що кріт украй здивувався, бо ж очі в нього маленькі, ніби їх зовсім немає. "Як? І в тебе немає бурштину?!"

"Нема",- мовив я.

"То ходімо зі мною,- сказав кріт. - В тебе дуже ріденькі брови,- оглянувши мене, додав він.- Прив'яжи-но понад віями зубну щітку, інакше пісок виїсть тобі очі". І. помахавши мені лапкою, щез у норі. Тоді повернувся знову: "Ну, чого стовбичиш?" Я мерщій прив'язав над очима щітку й собі поліз.

Годин за дві кріт каже мені: "Так не годиться. Ти дуже повільно повзеш. Ми пройшли з десяток метрів, а до озера Енгуре не менше десяти кілометрів. Знаєш що? Ти краще йди собі по землі, а я вже прошкуватиму ніркою! А щоб ти мене не загубив, я час від часу прориватиму над собою землю і вистромлюватиму голову. А щоб не переплутав ти мене з іншими кротами, то поглянь: у мене один зуб - бурштиновий. Я висуну голову із землі і засміюся, тоді ти знатимеш, що то справді я". І кріт ошкірився і засміявся - крікс-крікс! - ніби поряд тричі переламали олівець.

Крікс! Крікс! Крікс!

Отак ми і рушили. Довго йшли. Три тижні. Я не раз у дорозі відпочивав, бо йому не так там і швидко ходиться, як мені землею. На шляху траплялися струмочки, рови, я їх перескакував, а він переповзав попід дном.

Часу було досить, і я собі читав. Дізнався геть усе про кротів, про бурштин, зрозуміло, а також про озеро Енгуре. Дізнався, що там колись було море і бурштин розкошував на його дні. А як море відійшло, то й лишилося озеро, немов чималий видолинок.

На третій тиждень йшли ми полями, а вони якраз неподалік від озера. По кротових горбках час від часу яскріли мізерні уламки бурштину. Я спитав крота: "Ти віддаси їх мені?"

"Кого? Чи не оці? Ні,- підсміювався він.- Вони випадково трапляються. Це не бурштин, а так собі, крихти... Цієї дрібноти отут пребагато. От якби ти побродив по картопляних борознах або восени пройшов озиминою, тоді інша справа..."

Я таки попоходив борознами і насправді напхав того бурштину повні кишені. А ще я надивився, як хлопчаки гасають за плугом, коли тато веде борозну. Мов оті шпаки, що визбирують черв'яків, так і вони вишукують бурштин. Десь наприкінці третього тижня забралися ми на березі озера в гай, що без жодного тобі куща, тільки зелений та світло-сірий мох. А грибів скільки!.. Грибів! Кріт висунув голову і - крікс-крікс! - заблищав бурштиновим зубом. "Отут. Сюди. Лізь за мною!" Я почепив собі понад очі зубну щітку і поліз.

Повземо, повземо, аж поки не дісталися кімнати, ну справжнісінька тобі зала. Там працювало багато кротів. Стіни вилискували бурштином, кроти його звідтіль вигризали, свердлили, точили, шліфували та краяли. "Отут бурштин розбирають і шматки вишліфовують. Потім роблять з них держаки для вбивання мух, бурштинові мильниці, мундштуки,- сердито просичав кріт.- Ще виробляють слоїки на пасту для взуття й попільниці..."

Хоч убийте, а не сподобалося мені там. Стільки бурштину, а вживають його на дрібниці, не складуть йому справжньої ціни. Розправляються, як з картоплею: смажать, їдять, чикрижать. Варять бурштинові галушки, смажать бурштинові млинці. А ще, мов цукровою пудрою, посипають торти. Сказав я й кротові, що ці горе-майстри мені не до шмиги. "Хіба якийсь там з-поміж них знається на мові бурштину?"-запитав я. Адже ж на власні вуха чув я, як лементує бурштин, скаржиться та проклинає нетямущих кротів, а вони не чують. Не тямлять вони бурштинової мови.

"Хе, то ж не наймудріші з кротів,- запевнив мене кріт.- Ходімо далі". Повземо, повземо і таки дісталися бурштинової майстерні.

"Ось тут розуміють мову бурштину",- сказав кріт. Я чув. як кожен майстер говорив з бурштином і лише потому починав його пошановувати. "Чи ти хочеш на цім боці зберегти блиск? А ти хочеш, щоб я вирівняв цю грань?" Отут насправжки майстри бачать кожний виблиск бурштину і кожну ваду і всю принадність зберігають. Приміром, мав бурштин три ніжки, то третю не відривали, мовляв, щоб лишень став він подібним до двоногого, ні. та й усе. А було - чотири вуха, то не відривали оті два, а залишали чотири. Траплявся бурштин з вусами, то лишали й вуса природними, і виходили гарні оздоби. Тут усякому шматочкові бурштину дозволялося самому вибирати все, що йому найбільш пасує. "Тобі пасує срібний ланцюжок",- казав майстер. Зовсім звичайний бурштин віднаходив свою справжню форму, поставав на своєму місці, яскрів у такому світлі, якого ще ніхто не бачив, от всі й кричали: " Глянь, де справжній бурштин!" Тут працювали справжні митці, які в кожному уламку бурштину всім на втіху віднаходили прекрасне, для кого в ньому нема жодних таємниць. Адже тут працюють ті, хто в майстерності ювеліра хоче досягти більшого! Ці умільці творять властивості людського характеру. Поглянь, ось, наприклад, Хвалько. Там стояла вилиняла солом'яна лялька з бурштином замість пупа. Ще Заздрість. На краю зали розлігся бурштин з бурштиновими крилами, а другий бурштин у цю мить підрізував йому одне крило. Отак вони там і зчепилися - заціпенілі - один з крильми, другий заздрісний, без крил, то підтинає їх першому. А далі кріт-художник відтворював у бурштині образ Балакучості або Плітки: шмат бурштинового язика вгвинтився другому шматку бурштину у вухо, а той свій язик встромив у вухо наступному, наступний - ще далі, і так далі й далі по колу, поки останній шмат бурштину не запхав і свого язика першому, і стоять тепер усі колом, і язик кожного у вусі іншого.

Бурштин у руках митців казково змінювався. Бурштинові шматочки топилися і перероблялися. Бурштиновий шматок раптом переливався у бурштинове світло, а бурштинове світло густішало в бурштиновому пилкові, і з тої хмарки пилку раптово з'являвся Бурштиновий чоловічок, котрий згодом знову міг повернутися до бурштинового шматка чи пощезнути в бурштиновому димі.

А коли ми верталися назад, то кріт дозволив мені вибрати щось у бурштиновій казці для себе. Я взяв Любов. Любов - то такий переливчастий бурштин, що ні в казці сказати, ні пером описати. Коли я його взяв, мені здалося, що він співає.

Як над моєю колискою співала мама. Коли на зворотному шляху я зупинявся перепочити у нірці, то раптом відчував, як на мене хтось дивиться. Це був шмат бурштину. Він так видивлявся на мене, що мені зробилося хороше і я зовсім не відчував утоми. І досі він на мене так дивиться. Отак дивилися на мене люди, котрі мене люблять.

Я вибрався з нори, і бурштин раптово щез і засяяв у долині, немов зоря. Я зразу впізнав - мій бурштин! Посеред тисяч, серед мільйонів зірок я впізнаю свою. Вдома я поклав його на стіл, і відтоді мені ніколи з ним не сумно. В новорічну ніч він горить, немов бенгальські вогні, а вечорами пахне квітами ялівцю. Інколи він зі мною ще й розмовляє. Коли я втомлююся, він нашіптує мені слова, які знімають утому. Пізнім вечором, коли всі вже притомилися і вкладаються до сну, починає свою розмову бурштин, і я можу йти крізь стіни, крізь темінь. Це тому, що з усіх сил світу - найбільша сила Любові.

Інколи мій бурштин вдивляється в мене, ніби щось просить. То він благає мене щось зробити, і я все можу, наприклад, вирятувати оту зірку, що впала в море, вхопити руками справжній снаряд і тримати доти, доки його не задушу. Я можу втримати руку, що піднялася для удару. Я можу стлумити геть усі злющі слова, і вони застигають на губах та безсило випадають, як зерня із соняхів.

Отже, я все можу зробити.

Інколи мій бурштин на столі уривчасто починає дихати - немов від хвилювання, немов під час перегонів на довгі дистанції. Отоді я знаю, що потрібно кудись поспішати. Бо десь ламають дерева, десь руйнують пташині гнізда, десь добрим людям коять лихо. Я беру бурштин до кишені, і ми біжимо. Коли бурштин дихає в кишені, я можу без утоми подолати сотні кілометрів.

Але в мого бурштину є ще одна чарівна сила. Він блякне під поглядом злих людей. Коли я розмовляю з людиною і бачу, що бурштин збляк, одразу насторожуся, бо розумію: ця людина погана, вона тільки прикидається доброю. Але серед добрих людей бурштин оживає, інколи так засяє, аж серце співає і теплішає в очах. А люди кажуть: "Які в тебе теплі очі!" - "Це все бурштин",- відповідаю. Але бурштин сяє і в моїх руках. "Це все люди,- зізнається він.- Це від людей". Отже, мені гарно й легко жити. З моїм бурштином мені чудово і легко жити.

А крота відтоді мені не доводилося бачити. Зустрічав я різних, але не того з усмішкою і бурштиновим зубом - його більше немає. Напевне, десь-інде шукає людей, які не мають свого бурштину. Якщо зустрінете - не бійтеся, ідіть за ним, він приведе вас до бурштинової казки. А мо', і до якоїсь іншої. Все одно - ми ще зустрінемося, можливо, в кольоровій казці, можливо в казці запаху, можливо, в казках, де вітер шарудить листям чи рве море. Казок так багато, і вони ніколи не минають.



Finland inotur picma